Війна не закінчиться завтра. Чому нам усім треба це прийняти

Надія - страшна річ. Надія може звести з розуму

"Втеча з Шоушенка"

Вже більше місяця у нашій країні триває війна. "Холодна і мокра, довга і зла", - як про це співав покійний Скрябін. Спершу ми на ейфорії сподівалися, що швидко розіб'ємо агресора, відіб'ємо втрачені території, після чого будемо розбудовувати нашу прекрасну країну. І все це точно буде, але ще не завтра. Бо поступово ми почали розуміти, що війна - це не так запал та емоції, як важка й тривала робота. І кожен має тут свою зону відповідальності. Наші воїни, котрим сьогодні найбільша честь та слава, воюють на передовій. Наші медики на фронті та в тилу рятують життя та здоров'я не тільки захисників, але й простих людей. Волонтери привозять військам необхідне обладнання, а ще варто пам'ятати про тих, хто готує їжу, про комунальників, про водіїв автобусів та тролейбусів. І про тих, хто просто працює, не дозволяючи нашій економіці впасти.Але ми всі мусимо налаштуватися на те, що це не спринт, а марафон. Психологи кажуть, що в німецьких та радянських концтаборах найвшидше помирали ті, хто кожного дня сподівався, що от завтра їх звільнять. Їхня надія була щодня неймовірно великою, але таким же великим було й розчарування, коли знову і знову не відбувалося те, на що вони так сподівалися. Такі емоційні гойдалки виснажують найбільше, а тому їх потрібно всіляко уникати. Найкраще усвідомити для себе, що перемога - неминуча, але до неї, можливо, доведеться йти не тижні, а місяці. І не просто чекати її приходу, а максимально наближати, роблячи усе для того, щоб це сталося якомога швидше. Тільки тоді, коли весь народ об'єднається навколо цього, все буде можливо.Які висновки можна зробити після першого місяця війни? Звісно, загарбникам зовсім не вдався їхній план. Вони ж хотіли максимум за три дні йти парадом по Києву. Вони брали з собою святкову форму і готувалися розігнати дрібні купки націоналістів. Наша армія та народ зірвали цей план. Вбитими і пораненими ми вивели зі строю більше 50 тисяч тих фашистів, коли прийшли на нашу землю. Але не варто забувати, що тут залишається ще близько 100 тисяч окупантів. І чисто фізично знадобиться трохи часу, щоб їх звідси вигнати. Разом з тим, ми маємо повну підтримку Заходу у плану зброї, боєприпасів, спорядження та пального. Це все якраз те, чого так бракує російській армії. І якщо все так і триватиме, то наша перемога буде неминучою. Питання тільки в часі. Тому тримаємо стрій, вносимо свою маленьку чи велику частку в наш загальний успіх і віримо у краще. Все буде Україна!Ігор Цвик, головний редактор Sportanalytic.comСайт Sportanalytic.com, читай новини про спорт українською!