Відбувся міжокружний новацький табір "Навколо світу за 10 днів"

Вранці, 15 червня, 37 новаків зі станиць Здолбунів, Рівне, Кузнецовськ та Київ прибули до пластової оселі «Слава» (СМТ Клевань, Рівненської обл.), аби звідти відправитися в навколосвітню подорож. Кожен з них перейнятий єдиною метою – «Знайти та викупити пластову лілею». Зібралося молоде товариство та й давай собі капітана обирати, аби зміг їх в таку нелегку дорогу вирядити. Керувати флотилією зголосився досвідчений мореплавець – комендант табору Юрко Шадий. Розповів він новацтву яка нелегка дорога чекає на них в пошуках лілеї, та ще відкрив їм секрет, де та як можна заробити якнайбільше пластунів. Щоранку вони прибуватимуть до нової країни, де пластуни допоможуть їм здобути потрібний капітал. Екіпаж зрадів капітанові та пообіцяв виконувати всі правила та порядки.

16 червня флотилія пришвартувала свої кораблі у Гданському порті. «scho to bedzie, schoto bedzie» (Що то буде, що то буде) - вигукнув, вийшовши з корабля, Капітан. Але все вдалося славно. Новаки історій від місцевого жителя Ромика наслухалися, і пляцеків напекли, і по-польськи заспівали ще й Євро-чемпіонат відвідали. А ввечері підрахували свої пластони тай гайда далі мандрувати. 

Та так мандрували, що 17- го червня аж у Німеччині прокинулися. А з Німеччини до Франції. А вже у Франції і Ейфелева вежа, і Тріумфальна арка, і сам Наполеон зі своїм стільцем завітав. Навіть Кук так захопився, що на вечерю жаб наловив, хоч приготував врешті курятину.

У вівторок екіпаж розбудив дзвін Лондонського Біг Бену. Ох і намандрувалися лісами, колишніми володіннями Робіна Гуда, і до тунелю кохання потрапили, і як справжні аристократи чаю напилися ще й підставки під горнята змайстрували. А що вже мовою англійською нащебеталися... Мало з рідною не сплутали. Натомилися славно, що нічний шторм та холодний океан і на мить не потривожили міцного сну.

Прибули у США, а з відти – у Канаду. Завітали до нас місцеві корінні жителі, навчили майструвати таку паличку з різними травами та квітами, що вночі оберігає й сни ловить. А ввечері зустрілися із величезною українською родиною – діаспорою. Тут то ми і постирали наші черевички-сандалики на веселій вечірці в українському стилі.

Подолавши величезні простори океану прибули ми в країну кенгуру, коали та пташки, що не співає, а регоче – кукабари! А потім ще й у футбол качконосів зіграли, аби підтримати дух нашій збірній.Попливли далі. Аж зустріло нас палюче сонце під латиноамериканські ритми! Аргентина! Тут ми і іспанською розмовляли, і пісеньку про Кукарачу (з ісп. - тарган) заспівали, і амулетики сонця змайстрували та ще й пластонів цілу торбу заробили.

Добре потомилися, трюми пластонами забили та й, нарешті, взяли курс на Китай. У суботу, 23-го червня дійшли до країни обгородженої довжелезною, височезною стіною. А поки мали вільний час до аукціону китайські ієрогліфи малювали, чи то писали і пісеньки співали. А на аукціон поз’їжджалося купців з усього світу. Та навіть Грицько на ринку в 1912 стількох не зустрічав. Що то вже сперечалися, і ціну підвищували, і якому хто тільки богу не молився, та все ж вдалося новакам викупити пластову лілею, що ще колись Грицько для Івана в подарунок викував. Викупили, а на решту пластонів – гайда на Китайський ринок, та лише не на той, де продукція виробництвом «Made in China» підписана,  а на справжнісінький HandMade).

До вечора вже й додому повернулися. Довго згадували при ватрі свої казкові мандри. Й отця Валентина пригадали, котрий приїздив до нас на спільну молитву, і отця Віталія Поровчука, котрий щоранку нас благословляв і до літургії готував. І співали, й жартували та так довго згадували, що аж поснули.       

Фото з табору можна переглянути тут

Роман Красовський