Присвячується журналістові сайту \"Спортаналітик\", Ігореві Костенку, який загинув 20 лютого на Інститутській. Сьогодні йому виповнилося б 23 роки. Присвячується журналістові сайту \"Спортаналітик\", Ігореві Костенку, який загинув 20 лютого на Інститутській. Сьогодні йому виповнилося б 23 роки.Ніколи не знаєш, коли твоє \"щасливо\" буде останнім, що ти скажеш услід людині, за якою закриваються двері.Я досі пам\'ятаю той день, 18 лютого, коли Ігор вкотре збирався у Київ. Він був рішуче налаштованим і трохи стривоженим. А на його \"як я маю сказати шефам, що знову їду на Київ?\" ми усміхалися і жартували: \"Кажи і тікай!\" Ніхто навіть не міг подумати, що спливають останні години, коли ми бачимо його живим...Ігоря не стало 20 лютого. Вранці, зібравшись у офісі, ми традиційно обговорювали події ночі, що минула, тоді нами були прочитані сотні новин з Києва. Після перших звісток про три десятки вбитих на Інститутській ніхто з нас і не подзвонив до Ігоря, усі були впевнені - з ним усе гаразд. Досі цього факту ми не можемо пояснити (просто здавалось, що серед сотні тисяч людей з ним точно нічого не могло статися)... Про те, що сталося, ми дізналися після обіду. Від нашого колеги. Здавалося, що це якийсь страшний сон. Інформація не вкладалася в голову. Далі все, як у фільмі жахів - прощання в Києві, похорон... Пусте робоче місце Ігоря. А ми досі чекаємо, що одного дня він прийде, наче після довгої відпустки, і візьметься \"піднімати сайт\" (це одна з його улюблених фраз).Не віриться, що його більше нема. Нема тут, з нами.Відтоді я розумію, що Ігоря вбили, але зрозуміти, що він помер, якось не вдається... Ігор Костенко - Герой Небесної Сотні, Герой України. Він, мабуть, сидить на одній із хмарин і споглядає за нами, вболіває за нас. Ігор завжди вмів підтримати і розвеселити, як би важко не було. Таких, як він, я ніколи раніше не зустрічала, - незламний революціонер - це про нього. Він завжди переконував: \"Спочатку ми повинні зробити щось для України, а тоді вона зробить щось для нас\". А що можна зробити більше, ніж віддати життя за батьківщину?!Про Героїв Небесної Сотні згадують, розповідаючи про їх дії на Майдані. Я можу згадати лише розповіді Ігоря, на Майдані мене жодного разу не було. Зате мені є що розповісти про Ігоря, як про Людину, про надійного друга. Його одногрупники розповідають, що Ігор дуже хвилювався за роботу, коли щоразу їхав у Київ. Він був надто відповідальним, тому розривався між улюбленою справою та покликом серця боротися за рідну країну. Я досі пам\'ятаю, як він біг на роботу сходами на 4 поверх, а на моє запитання: \"Куди так поспішаєш?\" Ігор відповідав із усмішкою: \"Робота чекає\". Він - справжній журналіст, хоч і без відповідної освіти. Чесний, щирий, відвертий. Іноді ми навіть жартували, що не можна бути таким доточним.Ми ніколи не цікавилися, як Ігорю працюється в жіночому колективі (чоловіків у колективі менше), бо все завжди було легко і невимушено. Ми разом жартували і сумували, переживали і \"стібалися\" один з одного, як діти... Його добрі очі завжди світилися, а від усмішки неможливо було не усміхнутись у відповідь… А тепер його нема. Нема людини, яка завжди підтримувала наш дух... \"Успіх - це вставати після кожної невдачі\", - казав Ігор, і був правий. Ці слова назавжди стануть моїм дороговказом.Не так давно Президент України надав Героям Небесної Сотні звання Героїв України. Для нас, колективу \"Аналітик груп\", Ігор завжди таким був, є і буде. Справжній Герой, справжній українець, Людина, яка ніколи не зрадила своїм переконанням, яка віддала життя за наше краще майбутнє, сьогодні дивиться на нас з небес і, мабуть, досі намагається достукатися до нас та попросити не сумувати за ним. Але як? Як не сумувати? Коли цей світ покидають кращі з найкращих?! Скільки Ігор встиг зробити за свої 22 роки, а скільки ще зміг би... Нам ніколи не зрозуміти, чому сталося саме так, чому з життя пішли воістину талановиті люди, які змогли б змінити цю країну, змінити ще більше, ніж змінили своєю смертю...Ігоре, маю надію, що між нашими світами є зв\'язок, і ти точно чуєш, коли ми згадуємо про тебе в офісі, коли даємо риторичні запитання та з усмішкою згадуємо твої жарти... Нам тебе не вистачає... Вже майже рік ти дивишся на нас з небес і захищаєш ангельськими крильми… А сьогодні ми мали б вітати тебе з твоїм двадцять третім Днем народження... Дякую за те, що був у моєму житті... Бережу тебе в серці. І точно знаю, ми ще побачимось.Ми пам\'ятаємо тебе, Ігоре. Твій колектив \"Аналітик груп\". До зустрічі...